ДНЗ №14 "Соколятко"

«Пам’ятку для батьків з порадами щодо запобігання самовільному залишенню дітьми місць проживання»

dnz14nizhyn — Thu, 09 Mar 2023 12:49:01 GMT

П А М ' Я Т К А

батькам з порадами щодо запобігання самовільному залишенню дітьми місць проживання

Як діяти батькам у разі зникнення дитини під час воєнного стану:

- покладіть у кишеню дитини записку з ім’ям та прізвищем, контактним телефоном батьків та адресою, або вивчіть із малечею ці прості й дуже важливі дані. Вони можуть суттєво полегшити пошуки;

- навчіть дитину зупинятися на місці й чекати батьків, якщо вона загубилася. Нехай голосно кличе на допомогу;

- покажіть людей, до яких можна звертатися за допомогою – це поліцейські, охоронці, продавці магазинів та перехожі з дітьми. Якщо дитина знає на пам’ять телефон хоча б одного з батьків – це добре;

- дитина має знати, що нікуди не можна йти з незнайомцями, щоб їй не говорили та не обіцяли;

- найголовніше правило – не панікувати й швидко повідомити в поліції або військовим, надавши актуальне за віком фото дитини;

- якщо ви знаходитесь на вокзалі, зверніться до чергового, аби він зробив оголошення про зникнення у гучномовець;

- ніколи не лякайте дитину поліцією – у неї виробляється страх. І якщо дитина потрапить у халепу, боятиметься звернутися за допомогою до патрульних;

- коли ви знайдете дитину, ні в якому разі не сваріть її. Адже дитина не хотіла загубитись.

Якщо ви побачили дитину без супроводу дорослих – дві поради для небайдужих:

переконайтеся, що малеча дійсно сама. Можливо, хтось із тих, хто супроводжує її, відійшов. Варто попитати людей навколо;
якщо все ж таки дитина загубилась, відведіть її до найближчого відділення поліції або зверніться до представників влади

Шановні батьки та дорослі, як тільки вам стало зрозуміло, що дитина самотня або зникла (вимкнений телефон, дитини не має у звичному місці, де вона мала знаходитися, не прийшла вчасно додому або до місця призначення), негайно повідомляйте про це в поліцію: у найближчий відділок, на спецлінію 102 або на урядову телефонну «гарячу лінію» Національної поліції України за номером 0-800-50-0202.

Також працює Telegram – бот для пошуку зниклих дітей http://t.me/.poshukditei_bot, які зникли або з якими втрачено зв'язок під час вторгнення рф в Україну.

тел.: (05151)-91-661, (063)-94-21-430 та 102.

_ _ _ _ _ _ __ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ __ _ _ _ _ _

ПРОФІЛАКТИКА БОТУЛІЗМУ

dnz14nizhyn — Tue, 26 Jul 2022 07:05:39 GMT

В теплу пору року завжди зростає кількість випадків харчових токсикоінфекцій. Спека, а також порушення умов приготування та зберігання їжі сприяє їх виникненню. Але в більшості випадків ці хвороби проходять як легкі або помірні. У випадку ботулізму ситуація зовсім інша.

Ботулізм - це гостре токсико - інфекційне захворювання, яке зумовлює токсин бактерії Closridium botulinum. Збудники ботулізму широко поширені в природі. Спори бактерії з їжею і водою можуть потрапляти в кишківник людини, теплокровних тварин, птахів і риб. Спори збудника ботулізму стійкі до факторів зовнішнього середовища і накопичуються в ґрунті, мулі, особливо в трупах тварин.

Джерелом інфекції є мертві тварини, птахи, риби, а ґрунт та річний мул - служать резервуаром інфекції.

Захворювання зазвичай розвивається, коли людина вживає їжу, що накопичила токсин внаслідок забруднення її збудником. Таким чином реалізується харчовий шлях зараження. Найчастіше це в'ялена або слабо просолена риба, ковбаса, шинка, м'ясні, рибні, овочеві, грибні консерви. Найчастіше причиною ботулізму стають в'ялені або копчені продукти домашнього приготування, проте реєструються випадки хвороби і після вживання продуктів вироблених у промислових умовах.

Накопичення ботулотоксину в продуктах харчування, як правило, не змінює їхніх органолептичних властивостей. Для виникнення ботулізму іноді досить, щоб навіть слідові кількості ботулотоксину потрапили у ротову порожнину. Небезпечно вживати здуті консерви, навіть якщо смак та інші якості продукту не змінилися.

Значну небезпеку становлять також невидимі для очей забруднення сировини та продуктів землею, фекаліями. Навіть у разі забруднення рани землею, пилом і створення сприятливих умов можливі випадки ранового ботулізму.

Період від моменту зараження до проявів перших клінічних ознак при ботулізмі може становити від 8 годин до 10 діб, при рановому - 5-14 днів. Початок зазвичай більш-менш поступовий. Особливістю ботулізму є відсутність гарячки протягом всієї хвороби, нечіткість та різноманіття клінічних проявів у перші дні хвороби.

Симптоми ботулізму найчастіше з'являються поступово, це:

підвищена стомлюваність, м’язова слабкість, запаморочення;
можуть спостерігатися короткочасні ознаки ураження травної системи: нудота, блювання, послаблення випорожнень, здуття живота, закрепи, біль у животі;
один з ранніх і частих (майже постійних) симптомів - сухість слизових оболонок порожнини рота;
порушення зору: зниження гостроти зору, подвоєння в очах, опущення верхньої повіки, розширення зіниць;
порушення ковтання, зміна або зникнення голосу;
порушення дихання: утруднене дихання, відчуття браку повітря, задуха.

Для ботулізму характерне не тільки важкий перебіг захворювання, а й ускладнення такі як: набряк мозку, пневмонія, цистит, тощо. Зупинка серця та дихання можуть привести до смерті хворого.

У профілактиці ботулізму головним є:

- ретельне дотримання технології приготування копченостей, солінь, консервованих продуктів, як в домашніх умовах, так і на підприємствах громадського харчування;

- не слід купувати кров'яну і ліверну ковбасу, солену чи копчену рибу, буженину, шинку, консерви домашнього приготування у випадкових осіб та в місцях стихійної торгівлі;

- не вживайте в їжу продукти харчування, якщо не впевнені, що зберігання та/або транспортування відбувалось належним чином та маєте сумніви в якості продуктів;

- ретельне миття овочів та фруктів перед початком консервації.

За найменшої підозри на ботулізм негайно зверніться до лікаря! Усі хворі на ботулізм, незалежно від тяжкості, підлягають обов'язковій госпіталізації, оскільки перебіг захворювання та ймовірність ускладнень непередбачувані.

Ні в якому разі не займайтеся самолікуванням!

Ніжинське управління

Головного управління

Держпродспоживслужби

в Чернігівській області

ПРОФІЛАКТИКА ХАРЧОВИХ ОТРУЄНЬ

dnz14nizhyn — Tue, 26 Jul 2022 07:03:07 GMT

Харчові отруєння (англ. food poisoning) — хвороби, що виникають при вживанні їжі, яка містить шкідливі мікроорганізми або отруйні речовини.

Харчові отруєння мікробного походження поділяються на дві групи: токсикоінфекції та бактеріальні токсикози. Токсикоінфекції – це отруєння, викликані мікробами, які розмножилися на продукті. Бактеріальні токсикози – це отруєння, викликані отрутою, яку мікроби виділили в харчовому продукті (до них належать ботулізм та стафілококові токсикози).

До харчових токсикоінфекцій належать отруєння, викликані бактеріями з групи сальмонел, кишечної палички та палички протея та іншими.

Профілактика харчових отруєнь

• не вживати продуктів і напоїв при найменшій підозрі щодо їх недоброякісності та з вичерпаними термінами споживання. Зберігати продукти харчування треба тільки у спосіб, зазначений виробником, та у встановлений термін;

• ретельне дотримання технології приготування харчових продуктів, як в домашніх умовах, так і на підприємствах громадського харчування;

• своєчасність проходження обов'язкових профілактичних медичних оглядів працівниками окремих професій, виробництв і організацій, діяльність яких пов'язана з обслуговуванням населення;

• не купуйте продукти харчування на стихійних ринках або з рук у приватних осіб;

• утримайтесь від вживання незнайомих грибів, ягід, трав та інших рослин. При харчуванні у непристосованих умовах (ліс, пляж) виключайте контакт продуктів з ґрунтом та піском;

• приготовлені страви бажано вживати відразу, а у разі повторного споживання, вони мають проходити вторинну термічну обробку;

• при споживанні овочів, фруктів та ягід їх необхідно добре промити питною водою, а при споживанні дітьми - обдати окропом;

• також звертайте увагу на воду: не використовуйте для пиття, приготування їжі та миття посуду воду з незнайомих джерел водопостачання (ріки, озера, підземні джерела, поверхневі води). Для пиття і приготування їжі використовуйте воду тільки з централізованих джерел водопостачання або питну бутильовану;

• перед приготуванням їжі та перед її вживанням не забувайте мити руки з милом і обов'язково мийте руки після відвідування туалетів;

• у разі виявлення перших ознак кишкового захворювання терміново зверніться до найближчої лікувальної установи. Не займайтеся самолікуванням.

Дотримання вище зазначених правил профілактики допоможуть Вам уникнути харчових отруєнь і зберегти здоров’я та працездатність.

Ніжинське управління

Головного управління

Держпродспоживслужби

в Чернігівській області

Якщо дитина не хоче їсти...

dnz14nizhyn — Mon, 07 Feb 2022 12:16:09 GMT

Якщо дитина не хоче їсти...

Один з найважливіших чинників формування здоров’я дитини – її раціональне харчування. Про принципи здорового харчування, правильний добір і поєднання продуктів, їжу корисну, некорисну і шкідливу не раз уже писалося. А от психологічний аспект годування дошкільнят у багатьох батьків, і навіть педагогів, залишається поза увагою, хоча він позначається на здоров’ї поряд з якістю їжі.

Процес годування, прийому їжі дитиною для багатьох сімей – актуальна, болюча проблема, оскільки і для дітей, і для їхніх батьків це буває стресовою ситуацією, яка травмує психіку.Дехто свято вірить, що чим більше дитина з’їсть, тим здоровішою буде, що кожна ложка каші, навіть насильно “втрамбована”, дасть користь, зміцнить здоров’я. Як правило, прийом їжі дитиною починається весело, спокійно, але поступово за столом насуваються “хмари”, психологічна атмосфера стає дедалі напруженішою – спочатку вмовляння: “З’їж за маму, з’їж за тата” або “Ще одну ложку каші з’їж, тоді підеш гратися”, або “Куплю нову іграшку”, а потім доходить і до погроз. Часто дитина чує і таке: “Я тебе сьогодні не люблю – ти не доїв суп” або “Сидітимеш за столом, доки все не з’їси” тощо.

Зрозуміло, що це вже початок протистояння між дитиною і дорослим: тут і сльози, і крики, і знервованість, і зіпсований настрій, як у дитини, так і в дорослого. Дитина після цього ще довго не може заспокоїтися, переживаючи болісний, щойно набутий життєвий досвід. Вона думає: “У цьому світі навіть найрідніші люди мене не розуміють!”. А мама або й вихователька, “втрамбувавши” в малого все, що вважали за потрібне, задоволені: “Дитя нагодоване!”. Маємо яскравий приклад дорослого егоцентризму. Дивовижно, як рідна людина, мати, раптом стає “глухою”, “сліпою”, “бездушною” до своєї кровинки, яка і жестами, і очима, і поведінкою благає, показує матусі, що їсти вже не може і не хоче.

Батьки часто не замислюються над тим, що таке годування малюк сприймає як насилля, примус, покарання, що це стає для нього справжнім випробуванням, а мати, і це найгірше, сприймається як насильник. Маленька людина не може зрозуміти її поведінки, оскільки ще зовсім недавно, в період грудного годування, мама сприймалася дитиною і як джерело їжі, і як джерело любові та задоволення. Материнський тиск, її авторитаризм лякають малюка, між найріднішими людьми виникає психологічний дискомфорт, емоційна дистанція. Для авторитарних, емоційно “глухих” батьків і педагогів головне – режим і гасло “Дитина для режиму!” і в жодному разі не навпаки. В результаті процес вживання їжі, сама їжа не викликають у дитини такого важливого почуття, як задоволення. Так і руйнується головний принцип людського життя — принцип задоволення, навіть якщо він стосується прийому їжі.

Фундатор психоаналізу 3. Фрейд підкреслював величезну роль цього принципу в житті людини, у формуванні її життєвої позиції. Якщо процес прийому їжі “начинений” негативними емоціями, психологічним дискомфортом, це може призвести до стійкої втрати дитиною апетиту, тобто до нервової анорексії.

Не варто примушувати дитину їсти страву, яка їй здається несмачною! Натомість допоможіть малюкові розвинути смак до простої, здорової їжі, адже саме це є запорукою доброго апетиту. Смакові уподобання можуть характеризувати емоційний, психофізіологічний стан людини.

Зверніть увагу: в стані тривоги, страху людина погано їсть і не завжди відчуває смак їжі або зовсім “забуває” про неї і може не їсти два-три дні поспіль, при цьому зовсім не відчуваючи голоду. В момент творчого піднесення, радості, навпаки, смакові відчуття людини загострюються. Хоча й під час цікавої творчої праці, коли приходить натхнення, людина може так захопитися справою, що забуває: в роті не було ані крихти багато годин. Тобто вона втрачає апетит і не відчуває голоду. У жодному разі не використовуйте їжу як засіб покарання та примусу. Не силуйте дитину тим, що має давати їй задоволення. Замисліться, що зафіксує дитяча пам’ять у разі примусу? Не важко уявити – це сльози, їжа, яку заштовхують ложкою до рота, нудота, погрози. Про насолоду стравою годі й казати!

Не кажіть дитині: “Не підеш гратися, доки не з’їси ще одну ложку каші”, або “З’їж за маму, за тата ще одну ложку супу” тощо. Звісно, дитина проковтне цю огидну їй ложку каші, щоб продемонструвати слухняність, свою любов до нас. А тепер замислимося, які почуття вона заштовхує в себе разом з цією “останньою ложкою”? Що відчуває в цей момент до улюбленої страви і до дорослого?! А той часто і не відає, що душа дитини охоплена протестом, що загострилася її агресивність або отрута депресивності ще довго пануватиме в її серці, що “Я” малюка глибоко ущемлене.

Пригадаймо і своє дитинство. Скільки дорослих людей і досі не люблять, наприклад молоко, манну кашу тільки тому, що їх занадто ними перегодували в дитинстві, примушуючи за будь-яку ціну “допити”, “доїсти”. І хто зна, може та склянка молока була б дуже смачною, якби дорослі не припускалися помилок. Ми, дорослі, інколи майже свідомо перетворюємо корисне на огидне. Отже, давайте не ставити дитину в залежність від своїх дорослих забаганок, комплексів. Не забираймо у наших найдорожчих істот права бути щасливими, відчувати задоволення, навіть якщо це стосується їжі. Не примушуйте дитину їсти, коли вона перебуває в збудженому, нервовому стані.

Якщо їжа смачна, це не означає, що її треба дуже швидко з’їсти, проковтнути. Нею маємо насолоджуватися, адже смачну страву можна порівняти з оркестром, в якому чуємо і фагот, і саксофон, і скрипку, і фортепіано, що зливаються в одну чудову мелодію, даючи нам естетичне, душевне задоволення. Завдяки своїм смаковим рецепторам дитина має відчувати смак страви, кожного її інгредієнта. В такому разі у малюка розвиватиметься естетичне, поетичне ставлення до їжі, він відчуватиме фізіологічне, психологічне задоволення.

Дитина, яка живе і розвивається в гармонії, використовуючи в повному обсязі інформацію всіх своїх аналізаторів, смакових рецепторів – здорова. Завдання батьків і педагогів – постійно розширювати діапазон її відчуттів, що прямо стосується і їжі. К.Д. Ушинський назвав органи чуттів “дверима в світ”. Познайомте малюка з його “помічниками” – язиком, очима, вухами, носом, розкажіть про їхню роль у житті людини, про те, як вони допомагають пізнавати навколишній світ і себе в ньому, отримувати багатосенсорну інформацію, в тому числі і про їжу.

Пропонуйте дітям ігри на розвиток нюху, смаку. Так, їм можна сказати: “Нехай ваші носики вгадають, що ви зараз їстимете”. Або малюк сидить у кімнаті, а мати пропонує йому попросити свого помічника – носика відгадати, що сьогодні буде на обід, яка страва стоїть на столі в кухні і чекає на нього, або можна з дитиною підійти до дверей, що ведуть на кухню, і запитати: “Яка це страва так смачно пахне? Що тобі підказує твій ніс?”. Зрозуміло, що, відгадавши, малюк буде дуже задоволений собою, своїм носиком, почуватиметься кмітливим, розумним. Тому й страва здаватиметься вдвічі смачнішою, і їда принесе задоволення.

Згадайте віртуозний педагогічний прийом завідувача дитячого садка (його грає актор Євген Леонов) у кінофільмі "Джентльмени удачі”, завдяки якому нудний, “несмачний” сніданок перетворився для дітей на цікаву космічну подорож. Результат приголомшливий — усі вихованці, як один, дружно почали “змітати” з тарілок “космічними” ложками “космічну” кашу, яка відразу видалася їм дуже смачною і корисною! Багатьом батькам і педагогам варто взяти цей приклад до уваги.

Можна запропонувати малюкові заплющити очі, й поставити таке запитання: "Вгадай за смаком, яка це страва”. Так дитина одночасно вчитиметься розрізняти тонкі смакові відчуття й називати їх: солодке, кисле, пересолене тощо.

Обов’язково звертайте увагу дітей на сервірування столу. Привчайте отримувати від їжі естетичне задоволення, оскільки це може бути одним з чинників виникнення бажання з’їсти цю страву, посмакувати нею. Створіть для маленької особистості такі умови, щоб світ здавався їй цікавим, кольоровим, смачним! Батькам варто запитувати дитину, що вона хотіла б з’їсти, яка страва їй подобається, запропонуйте приготувати її разом, звісно, зважаючи при цьому на вік, можливості дитини. Запрошуйте сина чи доньку разом з вами готувати страви для бабусі, тата – так вони більше дізнаються про вас, ваші кулінарні уподобання. А найцінніше те, що вас об’єднає корисна справа – готувати їжу для рідних людей.

Обов’язково звертайте увагу дитини: страва, яку готують з добрим настроєм і любов’ю, найсмачніша та найкорисніша. Не бійтеся бути не такими батьками, як інші. Прислухайтеся до бажань своєї дитини щодо їжі, орієнтуйтеся на її смакові уподобання, дайте їй можливість самій вирішувати, їсти чи не їсти. Іноді треба відійти від загальноприйнятих стандартів у режимі дня дитини, її годування. Нічого страшного, якщо малюк поснідає трохи пізніше або не вип’є склянку молока в полудень. Відрегулюйте режим відповідно до індивідуальних особливостей сина чи доньки.

Не забувайте: ваша дитина – неповторна індивідуальність, вона не така, як інші, а отже, потрібний індивідуальний підхід і до режиму її харчування. Навчіть її прислухатися до “голосу” свого організму, довіряти йому. Нехай вона сама вирішує, що, коли, скільки їстиме, а від чого відмовиться. Зрозуміймо нарешті: в кожної людини, зокрема й у дитини, своє відчуття голоду. Комусь, щоб насититися, потрібний повний обід з трьох страв, а інші можуть вдовольнитися одним смачним яблуком.

Не заштовхуйте в малюка їжу, коли він сидить на горщику (і таке буває) або коли він бігає від вас по кімнаті, а ви з тарілкою – за ним. Не перетворюйте це на змагання, рухливі ігри, забави, бо зрештою це закінчується, як правило, слізьми, образами і з боку дитини, і з боку батьків. Головна вимога – годувати треба голодну дитину.

Обов’язково привчайте малюка мити руки та обличчя перед їдою. Сформованість гігієнічних навичок – один з показників якості життя людини, її культури, вихованості. Звертайте увагу на поставу дитини, правильне її дихання під час їди. Застерігаємо: не примушуйте малюка їсти, коли він нездужає “щоб були, мовляв, сили подолати хворобу”. Так, наприклад, тварини, коли хворіють, відмовляються від їжі на кілька днів. У цей час сили, енергія організму спрямовані на боротьбу з хворобою, а не на перетравлювання їжі. Деякі лікарі, психологи підтримують таку точку зору і стосовно людини. Ще раз нагадуємо: кожен крок батьків стосовно впливу на організм дитини має бути виваженим, мудрим, враховувати її індивідуальні, психологічні, психофізіологічні особливості.

Від самого народження намагайтеся викликати у малюка позитивне ставлення до їжі. Поступово розширюйте асортимент страв, збагачуйте його смакову гаму. Вводячи нову страву, розкажіть цікаву історію, наприклад, чому картоплю раніше називали “земляним яблуком”, чим вона корисна для людини. Пам’ятаймо: прийом їжі – не тільки задоволення шлунка, а ще й естетична насолода. Цей процес можна супроводжувати приємною музикою. Якщо не можна дати всім батькам єдиного рецепту щодо того, як правильно годувати дитину, то, мабуть, можна висловити думку, яка буде корисною всім: будьте уважні до смакових уподобань дитини, до її переваг в їжі, і ви багато чого зрозумієте про неї !

Дайте собі відверту відповідь – у вашій сім'ї на першому місці культ їди чи духовні потреби? Великий “учитель Щастя” Епікур вважав: людина іноді компенсує їжею своє незадоволення життям, тобто переїданням намагається заповнити “духовну порожнечу своєї душі”. Еліас Канетті розмірковував над такою людською “загадкою”: чому є люди, які багато, ситно їдять, але при цьому в них голодні очі. Від них можна почути: “Все, більше їсти не можу, але очима ще б їв!”. Напевно, вважає Е. Канетті, вони не отримують справжнього задоволення в своєму житті. Їжа — лише один з багатьох способів отримати задоволення. Шукаймо інші!

Хотілося б порадити батькам не годувати дитину їжею, приготовленою автоматом, оскільки ні людські руки, ані людське серце не брали участі в її приготуванні. Часто молоді батьки, забравши дитину з дошкільного закладу, поспішають не додому, щоб посмакувати у тісному сімейному колі домашніми стравами, а до кафе, де повно людей. Що там чекає на дитину? Галас, черги, штовханина, шкідливі для дитячого організму одноразові пластмасові тарілки, стаканчики, а то й цигарковий дим. І найголовніше — немає можливості поспілкуватися з батьками хоча б увечері, розповісти їм про свої справи, а вона ж так цього чекала весь день! Так і ростуть деякі діти, не знаючи смаку домашніх страв. А до того ще трапеза доповнюється суворими командами з боку батьків: “Іж швидше” або “Усе доїдай, бо вдома їсти нічого” та їхніми нескінченними розмовами по мобільному телефону. Така поведінка батьків демонструє дитині їхню зайнятість і, як їй здається, байдужість до її життя, проблем. Отже, який висновок? Корисна тільки та їжа, яка приготовлена турботливими і ніжними руками, оброблена душею, наповнена любов’ю.

Пригадайте, шановні батьки, своє дитинство! Як смакували нам тоді тістечка! І сьогодні, коли їх їмо, знову й знову відчуваємо тепло, любов, якими нас оточували в дитинстві. Ми переносимо ці емоції на їжу, і це не має нічого спільного з почуттям голоду. Часто ми намагаємося за допомогою їжі розігнати нудьгу, подолати самотність, заглушити тривогу. В багатьох випадках “підкріпитися” їжею – один зі способів позбутися сумних думок, полегшити душевні страждання, бо відчуття насиченості прямо асоціюється з відчуттям любові, захищеності, благополуччя. Отже, ми їмо не тільки, щоб втамувати фізіологічний голод. За допомогою їжі ми задовольняємо потребу любові, захищеності, шукаємо смакові насолоди, щоб ще раз пережити задоволення, які ми отримували колись.

Розглянемо ситуацію. Обід. Біля трирічної Оленки, яка не хоче їсти суп, танцюють усі дорослі. Вони хвилюються, нервують, умовляють, читають казки, співають пісеньки, пропонують іграшки. Усе це для того, щоб переключити увагу дитини з їжі і непомітно запихнути їй до рота чергову ложку супу. Але мала крутить головою, знаходить все нові причини: “несмачно”, “солоне”, “не така тарілка”, “гаряче”, галасує, плаче. Мама поспішає замінити тарілку, дати нову іграшку, дорослі разом охолоджують страву, висаджують у ряд ляльок і навіть лякають: “Зараз усе з’їсть лялька або дідусь, а ти залишишся голодною”. Оленка ллє сльози і їсть “за маму, за тата...”. Чи дасть користь дитині їжа, яку вона з’їла в такому роздратованому стані? Постійні умовляння, зауваження викликають негативні емоції, і, якщо це повторюється щодня, вони “запам’ятовуються” і фіксуються організмом. Внаслідок чого фізіологічний механізм апетиту іноді так глибоко пошкоджується, що замість природного почуття голоду в дитини з’являється негативне ставлення до їжі, вже при одному її вигляді або згадуванні про неї. Так може виникнути анорексія (втрата апетиту) навіть у здорової дитини, і тут без втручання лікаря-психолога не обійтися.

А ось іще одна поширена ситуація. Матуся гримає на сина, який уже годину сидить над кашею: “Їж негайно! А то покараю, не підеш на вулицю!”, - погрожує вона. Жінка дуже переймається: хлопчик, на її думку, дуже мало їсть. “Ось подивися на свого друга Сашка. їсть, як доросла людина, - він молодець, бо людина, яка добре їсть, здорова завжди!” – повчає вона сина. Подумаймо! Чи має рацію мати, яка вважає, що дитина має з’їдати стільки ж, скільки доросла людина? Чи завжди людина, яка багато їсть, здорова?

Аксіома: дитячому здоров’ю шкодить як нестача їжі, так і її надлишок. Коли дитина систематично переїдає, постійне розтягування шлунка зумовлює виникнення та закріплення так званого рефлексу підвищення апетиту, що призводить до ожиріння. Важливо також дотримуватися режиму приймання їжі упродовж дня з урахуванням вікових, індивідуальних особливостей малюка. Привчайте його їсти повільно, добре пережовуючи їжу, щоб вона краще перетравлювалася в шлунку.

Рішення має ґрунтуватися на інтересах дітей і їх майбутньому

dnz14nizhyn — Wed, 12 Jan 2022 13:59:00 GMT

Утримання приміщень у напівпорожніх школах, чи сучасне освітнє середовище – це вибір, який має зробити наша громада сьогодні.

Освітня галузь нашої країни нині перебуває в стані реформування – здійснюється поетапне впровадження Нової Української Школи (НУШ). Нове законодавство, нові стандарти, нові вимоги. І мова навіть не про те, який тип закладу: початкова школа, гімназія чи ліцей, обере собі школа. Мова про повне оновлення середньої освіти. І один з його ключових компонентів – сучасне освітнє середовище: приміщення, оснащення, технології. Наше основне завдання в умовах реформи освітньої галузі – віднайти модель максимальної результативності при виконанні вимог стандартів освіти й наявних ресурсів.

Мережа закладів загальної середньої освіти нашої громади створювалася в зовсім інших демографічних та соціально-економічних умовах. Ще три десятка років тому, у Ніжині було 18 шкіл і понад 14 тисяч учнів. Нині ж, 17 закладів середньої освіти (школи, гімназії, ліцей) і 7 178 учнів. При фактично збереженій мережі закладів, кількість учнів скоротилася чи не вдвічі. Статистика народжуваності у Ніжині за останніх 5 років демонструє стабільне зниження:2015 р – 501 дитина, а 2020 рік – 313. Які перспективи для 17 освітніх закладів? Невідповідність мережі освітніх установ кількості школярів, породжує проблему малочисельності шкіл (сьогодні ми маємо школи, де наповнюваність учнями не дотягує і половини їхньої проєктної потужності). Результат - низька якість надання освітніх послуг у цих закладах.

Мало в школі, мало в класі, мало і в освітянському бюджеті, який наповнюється коштами державного та місцевого бюджетів.

Проблема фінансування застарілої мережі шкіл виникла не вчора, вона існувала роками. Роками, доки не дійшло межі: школи отримують мільйонні приписи з пожежної безпеки й втрапляють під загрозу закриття, суттєвий дефіцит коштів на оплату праці вчителів та інших працівників освітніх закладів, забезпеченість комп’ютерами 12 учнів на 1. Що вже говорити про сучасні предметні кабінети, спортзали, харчоблоки, вбиральні.

З 2015 року держава опікується освітою, надаючи місцевим бюджетам освітню субвенцію – кошти на утримання галузі. У 2015 році кошти виділялися на всі захищені статті: заробітна плата, енергоносії, харчування; а вже з 2017 року освітня субвенція іде виключно на заробітну плату вчителів. За увесь період фінансування освітня субвенція не забезпечувала потребу галузі в повному обсязі. І видатки, які вона не фінансує, і нестача по заробітній платі - лягає на плечі місцевого бюджету.

Додайте до цього, що держава обраховує своє фінансування не кількістю шкіл, класів, вчителів. Освітня субвенція розраховується за формулою, яка розподіляє кошти відповідно до наповненості класів. Тобто, чим менше дітей у класах школи, тим менше коштів отримує місцевий бюджет на її утримання. Фактично, з 2016-2017 навчального року держава припинила фінансування тих освітніх установ, у яких навчається менш як 25 учнів (крім початкових шкіл).

Таким чином держава «добровільно-примусово» стимулює процес реформування мережі загальноосвітніх навчальних закладів на місцях. Не декларуючи себе, вона застосовує найвагоміший важіль впливу на органи місцевого самоврядування – наявність коштів. Міністерство фінансів України (лист від 02.03.2021 за № 07010-05-6/6741) звертає увагу на те, що «коштами освітньої субвенції забезпечується у повному обсязі оплата праці оптимальної чисельності вчителів при максимально ефективній мережі шкіл».

Нині середня наповнюваність класів у нашій громаді 25,9 учня. Логічно, що коштів з державного бюджету мало б вистачати на заробітну плату всіх вчителів. Та в реальності маємо суттєву нестачу – майже 9 млн грн. Якщо сюди додати ще й оплату праці інших працівників закладів, то загальна сума сягне майже 23,5 млн грн. Дефіцит субвенції формують заклади з малою чисельністю. Низька наповнюваність класів у школах, що розташовані у віддалених мікрорайонах можна пояснити, але обгрунтувати її у густонаселених мікрорайонах не вдається. Не спрацьовує ні розташування закладу, ні принцип «обираємо вчителя».

Сьогодні вартість навчання 1 учня в найменшій нашій школі – ЗОШ №4(всього121 учень, наповнюваність класів -13,45) майже вдвічі вища за навчання в найбільшій – ЗОШ №15(1047 учнів, наповнюваність класів – 28,3). Це 47,7 тис. грн проти 24,8 тис. грн. І ці майже 48 тисяч ідуть на утримання приміщення та заробітну плату. Що залишається на створення освітнього середовища у цій школі?

Саме через малокомплектність класів і пропонується нинішній варіант оптимізації шкільної мережі – виключення з її складу двох навчальних закладів – ЗОШ №№4 та 12.

Наповнюваність класів у ЗОШ №4 – 13,45 учня(це майже у 2 рази менше від загальноміського показника), а наповнюваність класів у ЗОШ №12 – 15,4(це у 1,7 раза менше).

Оптимізація мережі шкіл – далеко не популярне рішення. І мало яке інше, здатне так збурити громадськість. Та це один з необхідних кроків на шляху до побудови ефективної системи надання високоякісних освітніх послуг.

Ціль пропонованого кроку – це гарантія для 244 учнів обох цих освітніх закладів отримати реальне право й можливість на якісну й сучасну освіту, на гідні умови. Завдання школи сьогодні виховати конкурентно спроможну в сучасному світі людину, а не просто навчити читати, писати та рахувати. Кожному з цих учнів та його батькам буде надана можливість обрати той навчальний заклад з поміж чинних, який буде комфортним саме для них. Педагогічним колективам закладів гарантується працевлаштування.

Звертаємо увагу! Приміщення та території цих шкіл не передаються - і не можуть бути передані ніяким комерційним структурам, а тим паче – бути проданими! Вони залишаються на потреби освітньої та соціальної галузей: від облаштування дитячого садка до службового житла для вчителів і медиків.

Пропоноване рішення зважене в першу чергу логістичним аналізом: в максимально доступному радіусі шкіл які виводяться з мережі є інші, більш комфортні заклади.

А вся сформована таким чином мережа освітніх закладів нашої громади є оптимальною, остаточною і такою що забезпечує всі мікрорайони міста гарантованими освітніми послугами.

Нашу громаду в питанні оптимізації освітньої мережі можна вважати доволі поміркованою та виваженою. За інформацією Департаменту освіти та науки Чернігівської обласної державної адміністрації тільки за 2021 рік освітня мережа в області оптимізована на 77 закладів. І це далеко не сільські громади. Обласний центр, Чернігів з його бюджетом і можливостями лише за останні 5 років вивів з мережі 5 шкіл (практично щороку по закладу).

У структурі видатків бюджету нашої громади за галузевим принципом, найбільша питома вага – це видатки саме на освіту. І якщо у 2018 році це були 27%, то у 2021 – це 55,5%. І можна було б радіти такому спрямуванню коштів громади, якби ці цифри забезпечували всі потреби галузі без обмежень. А «обнуляти» інші галузі життєзабезпечення громади (медичну, соціальну) ніхто не має права.

Ми підходимо до завершального етапу реформи освітньої галузі. Нікому виключень не зроблять, ніхто не перепише законодавство країни під своє, місцеве бажання. Тож наразі не час змаганням емоцій, розрахунків політичних дивідендів особистих амбіцій, симпатій чи антипатій. Наразі, гостра потреба у прийнятті правильних та вчасних рішень. Від цього залежить якою буде освітня галузь нашої громади: якісна й сучасна чи «яка вже є». Проблема актуальна «вже на вчора» і намагання відтермінувати її вирішення на останній день реформи (як це й робили попередні скликання міської ради), призведе лише до погіршення ситуації й не виключення, що й до зупинки освітнього процесу в окремих закладах. І питання буде не стільки у дефіциті коштів, скільки у невідповідності закладів тим вимогам, які висуває законодавство. Їм просто не дозволять працювати. Місцевий бюджет без державної підтримки не зможе забезпечити всі аспекти реформування усій нашій освітній мережі одномоментно.

Продовжуючи консервувати діючу освітню мережу ми, перш за все, обділяємо всіх, без виключення, дітей нашої громади. У школах з малою наповненістю, продукуємо низьку якість освітніх послуг, бо кошти йдуть на утримання будівель, заробітну плату вчителям і, аж ніяк, не створюємо сучасний освітній простір. У великих, заповнених шкіл ми відбираємо їхні ж кошти, зупиняючи всі можливості розвитку їхнього освітнього середовища: забезпечення необхідних умов, засобів та технологій для навчання учнів.

Продовжуючи консервувати діючу освітню мережу, ми ще й нехтуємо справедливим підходом до оцінки роботи вчителя. Наразі, заробітні плати вчителів у окремих «маленьких» школах, вищі від заробітних плат їхніх колег у заповнених закладах. І забезпечується ця різниця, знову ж таки за кошти заповнених шкіл: те, що дає їм держава, «розтягується» й на тих, кого вона не бере до уваги. У нашій найменшій школі на одного вчителя припадає 6,4 учня, тоді як середній показник у нашій громаді 11,3 учня. Тобто навантаження вдвічі більше, а заробітна плата менше. Чи є це соціальною справедливістю? Чи є це стимулом для постійного саморозвитку вчителя?

Сьогодні хороша школа – це аж ніяк коли школа поруч. Хороша школа – це авторитетний вчитель, навчальні кабінети із новітнім матеріально-технічним забезпеченням, сучасні спортивні зали, харчоблоки, вбиральні.

Надаймо можливість ніжинським дітям отримати якісну освіту.

Управління освіти Ніжинської міської ради

ДЕНЬ НЕЗАЛЕЖНОСТІ

dnz14nizhyn — Fri, 20 Aug 2021 11:19:35 GMT

З Днем незалежності!

Хай прапор майорить,
Хай гімн звучить наш гордо і звитяжно,
Хай неба буде чистою блакить,
Лани хай колосяться неосяжні.

Бажаємо країні щастя ми,
До розквіту іде хай неупинно,
Як пташка з золотавими крильми,
Ти до висот здіймайся, Україно!

ДЕНЬ НЕЗАЛЕЖНОСТІ

dnz14nizhyn — Fri, 20 Aug 2021 11:18:57 GMT

З Днем незалежності!

Івана Купала!

dnz14nizhyn — Wed, 07 Jul 2021 07:01:25 GMT

У ніч купальську, тиху
Запалимо вогонь
Щоби біда і лихо
Стояли осторонь
Добро, що є навколо,
Єднається в цей час,
Хай сила зла ніколи
Не опанує нас!
Бажаємо здоров'я
І дітям, і старим,
Щоб лиш добро збувалось
І вдача посміхалась,
Мов сонцем золотим!

ВЕЛИКДЕНЬ

dnz14nizhyn — Fri, 30 Apr 2021 12:26:15 GMT

Христос воскрес! Радійте нині діти!

Сповнилося найбільше із чудес.

Пропала тьма, і сонце правди світить.

Христос воскрес! Воістину воскрес!

ДНЗ №14 "Соколятко"

«Пам’ятку для батьків з порадами щодо запобігання самовільному залишенню дітьми місць проживання»

ПРОФІЛАКТИКА БОТУЛІЗМУ

Джерелом інфекції є мертві тварини, птахи, риби, а ґрунт та річний мул - служать резервуаром інфекції.

Симптоми ботулізму найчастіше з'являються поступово, це:

ПРОФІЛАКТИКА ХАРЧОВИХ ОТРУЄНЬ

Якщо дитина не хоче їсти...

Рекомендації батькам щодо організації здорового харчування дитини

Рішення має ґрунтуватися на інтересах дітей і їх майбутньому

ДЕНЬ НЕЗАЛЕЖНОСТІ

ДЕНЬ НЕЗАЛЕЖНОСТІ

Івана Купала!

ВЕЛИКДЕНЬ